Гаррі Поттер і загадка різдвяного какао. Пролог + Розділ 1

Фендом: Гаррі Поттер
Персонажі: Гаррі Поттер, Северус Снейп
Анотація: Снейп, какао, отрута. Хто докопається до правди, як не Гаррі?
Примітка: Дія відбувається на зимових канікулах першого курсу.
Челендж: Різдво на фанхуторі

Пролог

Щоденний віщун, підшивка за 1950-1960 роки

Випила какао й померла

Того дня 88-річна Гепзіба Сміт схвильовано переглядала листи від своїх контактів. Вона вже давно полювала на знамениту патерицю Герпія Злісного, про яку востаннє чули у XVIII столітті — тоді її бачили в районі Единбургу. І ось нарешті вона знову дала про себе знати. Відома колекціонерка артефактів і спадкоємиця самої Гельґи Гафелпаф передчувала смак наступної і, можливо, найбільшої в своєму житті перемоги.

Та окрім перемоги, мадам Сміт полюбляла смакувати ще дещо. За словами рідних, вона могла випити до двадцяти чашок солодкого какао за день. Вони не раз намагалися змусити її обмежити споживання напою, справедливо зауважуючи, що така надмірність шкодить її здоров’ю.

Однак згубив її зовсім не цукор — а підступна отрута в какао. Стара домашня ельфиня, переплутавши слоїки, всипала фатальну суміш у чашку хазяйки, таким чином прирікши її на невідворотну смерть. Принаймні таку версію нам повідомили аврори.

Ми взяли коментар у провідного майстра зіль, містера К., щодо дії маловідомої отрути. “Отрута стає смертельною тільки в великих кількостях, — повідомив він. — Якби мадам Сміт випила не всю чашку, а, скажімо, тільки половину, то ми, швидше за все, ще могли б тішитися її компанією”.

“Тоді як Гепзіба Сміт не змогла помітити дивний смак у своєму улюбленому напої?” — здивувалися ми.

“У цьому й полягає проблема какао. Завдяки своїм природним властивостям воно швидко розчиняє більшість отрут, маскуючи сторонні присмаки й домішки. Можливо, мадам Сміт здивувалася, що какао не таке солодке, як вона звикла, — але на тому й все”.

Зізнаємось, ця інформація неабияк нас стурбувала.

Ми закликаємо всіх любителів какао бути обережнішими. Якщо ви підозрюєте, що маєте ворогів, краще змініть щоденний напій на чорний чай. У ньому отрути все ж помітніші.

Розділ 1

Щось не збігалося.

Гаррі відчував це шостим чуттям, яке завжди попереджало його про підступи від Дурслів, банди Дадлі чи вчителів, котрі вірили, що кожна вчинена шкода у школі пов’язана з ним.

Його однокурсники складали валізи й обмінювалися цукерками перед різдвяними канікулами. Вони раділи нарешті повернутися додому, де батьки з ними носитимуться, змучені першою довгою розлукою й незвичною тишею в будинку.

Навіть Герміона, яка вдавала, що не проживе без Гоґвортської бібліотеки навіть тижня й, здавалося, намагалася перечитати все, що запланувала, — а запланувала  вона прочитати багато чого — вже тричі перевірила свої речі й більше торохкотіла про те, що вона робитиме з батьками на Новий рік, аніж про таємничий предмет на третьому поверсі.

— Тобі сподобається Різдво в Гоґвортсі, ось побачиш, — мовив Геґрід, наливаючи йому трав'яного чаю. — Ельфи готують найкращі наїдки, фруктові пироги й печену баранину, ми співаємо пісні й граємо в шаради. Навіть професорка Макґонеґел заводить улюблену колядку.

— А ще всі Слизеринці роз'їжджаються на канікули, — підтакнув Гаррі, пригадуючи нещодавню шпильку Мелфоя, через яку Рон ледь не накинувся на нього з кулаками.

— То правда. Не хотілося б намовляти, але без цих капосників Різдво справді буде спокійнішим. Деякі старшокурсники лишаються, але вони зайняті іспитами, тож не перейматися нічого. Ага! — Геґрід завовтузився в печі й витягнув гаряче деко з випічкою. — Пригощайся, Гаррі! Свіженьке, якраз до чаю!

Хлопчик стримав гримасу й спробував визначити, який з фірмових кам'яних коржиків найменший. Він не хотів образити щедрість Геґріда в цей святковий сезон. Тож доведеться скуштувати хоча б один.

Та що ж не так? З набутою обережністю він повільно розгризав коржик і все більше поринав у думки. Якась невловима деталь не давала йому спокою.

Розпрощавшись із ключником, Гаррі ступив із теплої хатинки просто на мороз. Обличчя обдало колючим холодом. Він натягнув шарф під самі очі, готовий змиритися з тим, що нічого не бачитиме, коли за пів хвилини від гарячого дихання спітніють окуляри. Зима тут заявляла про свою владу міцно. Гострі шпичаки башт замку вкрила пухнаста шапка снігу, а містки й переходи засипало по коліна, змусивши Філча цілими днями бігати з лопатою й скидати опади на голови нещасливців внизу.

На засніжених землях Гоґвортсу, чистих, як нове полотно, фігури поодиноких учнів випиналися чорними патичками. Вловлюючи невелике вкраплення кольору, можна було одразу розпізнати, хто йде назустріч і чи не варто змінити маршрут. Червоні, жовті й блакитні цятки не становили загрози. А от від зелених добра годі й чекати. Тим паче, що Гаррі простував сам-один. Це перетворювало його на легку мішень.

Тим паче, що цього року його вже спробували вбити.

І не абихто, а голова Слизеринців — Северус Снейп.

Лихий, жорстокий учитель, який знущався з Гаррі на уроках та прокляв його мітлу на матчі з квідичу. Навіть його вигляд підтверджував цю характеристику: бліда шкіра, гачкуватий ніс, моторошна жовтизна кривих зубів. Неначе відьма з казки, яка їсть дітей на обід. Чи вампір, що п'є кров з випадкових жертв. Чи поганець, який намагається вкрасти важливу річ, сховану на третьому поверсі.

Добрий, простодушний Геґрід! Він так палко захищав професора Снейпа, коли Гаррі, Герміона та Рон висловили йому свої підозри. Хоча всі докази, очевидно, вказують на його причетність.

Гаррі завмер.

Так! Ось воно! Як він раніше не допетрав?

Хоча це аж ніяк не вирішувало головного болю, а тільки його додавало.

Чому Геґрід, який з самого початку застерігав Гаррі від Слизеринців, так беззастережно довіряє Снейпу?