Пісня для тебе [Naruto]
Обережно! Дуже старий і солодкавий фанфік! хд
Назва: Пісня для тебе
Автор: ksanka
Фендом: Наруто
Жанр: романтика
Рейтинг: PG
Розмір: міні
Статус: закінчений
Пейрінг: Шікамару/Темарі
Від автора: це сонгфік. Рекомендується читати під пісню групи Серцевий напад - Моє сонце
Короткий зміст: навіть генії стратегії інколи пишуть пісні..
Шікамару брів абсолютно пустою вулицею. Суна зустріла шанобі безхмарним небом, і хлопець щиро сумував за рідним селищем. Казекаге зараз ознайомлювався з листом від Хокаґе і попросив зайти пізніше. Тож у генія виявилось десь дві вільних години, і він вирішив прогулятися.
Селище здавалось безлюдним, та й не дивно: здіймався вітер, який кидав пісок прямо в очі, розумні люди давно поховалися в домівках. Минали будинки: коричневі та бурі, подекуди темно-вишневі, але всі круглої форми з круглими вікнами, в яких інколи з’являлися зацікавлені обличчя місцевих дітлахів та здивовані дорослих, які не розуміли, чому цьому чужинцю не сидиться в готелі у таку погоду. Шікамару і сам не розумів. У кімнаті, що йому надали, він не знаходив собі місця, а назовні стало ще гірше: життя здавалось зовсім пустим і непотрібним. Задумавшись, хлопець уже впритул підійшов до скель і автоматично почав підійматися по непримітних сходах, кимось спеціально зроблених у твердій породі. Червоне небо наче закликало йти сюди, адже захід сонця ближчав з кожною хвилиною, а у такі моменти звідси можна було побачити неймовірно прекрасні краєвиди, яких більше ніде нема.
Все вище й вище підіймався Шікамару, але сходинки ніяк не кінчались, він навіть знічев’я почав їх рахувати. На рахунку 103 вони скінчились. Очам хлопця відкрилась альтанка з піску, в якій сиділа Темарі. Світле волосся дівчини було незвично розпущене, блискучим золотом розвіював його вітер. Нічого не помічаючи, вона вдивлялась у далечінь і щось тихо наспівувала, чарівна мелодія змушувала прислухатися до пісні:
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Шікамару стояв, мов зачарований, і тільки вітер
Що сипонув піском в очі, змусив згадати, що кожен має право побути насамоті, і не слід порушувати такі «зустрічі з собою».
Невдовзі Шікамару покинув Суну, та у вухах ще досі лунали ті рядки, а разом з ними й не виходила з голови Темарі…
Темарі нарешті вдалося знайти тиху вуличку у занадто гамірній Коносі. Відповіді Хокаґе на листа Ґаари доведеться чекати десь день, тож часу подумати над своїм життям було вдосталь, тим паче було над чим. Останні два роки їй просто не дають проходу хлопці і чомусь вважають, що вона повинна у них закохатися. Дурні! Та хіба вона їм рівня? З такими тюхтіями, як вони, Темарі нізащо б не згодилась піти навіть на одне побачення. І всі, як один, егоїсти — бачиш, який я крутий та гарний, тож ти повинна належати мені. Та хоч би один зробив щось для цього: написав вірша для неї чи пісню, або хоча б щось гарне подарував. Але ні, піклуються тільки про себе. Темарі згадала свою коротеньку пісеньку і всміхнулась до себе: ці рядки зігрівали її душу впродовж багатьох місяців, і вона навіть уявляла, як їй хтось їх заспіває. Та ні, це не уява, десь справді співають її пісню! З даху одного з будинків лунав чийсь приємний і такий знайомий голос. Темарі вмить опинилася в тому місці і з подивом впізнала Шікамару, який від несподіванки припинив грати на гітарі та співати.
— Звідки ти дізнався про мою пісню? — гримнула дівчина і пильно поглянула йому в очі.
— Випадково почув, — відвів погляд хлопець. — Вибач.
— Та, в принципі, нічого, — заспокоїлась Темарі. — Ти навіть музику склав? Давно на гітарі граєш?
— Ні, два місяці десь. Взагалі, з твоєї пісні я і починав, — усміхнувся Шікамару. — До речі, хочеш прослухати повністю?
— Повністю? — здивувалась вона.
— Так, слухай, — сказав він і заграв.
Полилась чарівна мелодія вступу, а потім Нара заспівав (гарно, але не професіонально):
Так близько ти,
Чую я твій голос,
Чую твоє серце,
Подих у пітьмі.
Так хочу я ніжно доторкнутись,
До тебе пригорнутись,
Забути сірі дні.
Наодинці ми,
Все навкруг стихає,
Все чогось чекає
Від моїх думок.
Наче уві сні,
Всі слова для тебе,
Навіть зорі з неба —
Всі вони твої.
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Темарі сиділа та слухала, мов зачарована. Ще ніколи вона не чула такої прекрасної пісні, пісні від серця, пісні для когось. Вона навіть трохи позаздрила тій дівчині, для якої вона була написана. А Шікамару тим часом продовжував:
Залиш мені свою теплу мрію,
Я її зігрію своїм почуттям.
Теплий вітер снів спогади навіє,
А серце шаленіє і прагне забуття.
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Все, що кажеш ти, ніжним звуком лине,
Солодкі ці хвилини, солодке це життя.
Ніжний погляд завжди переді мною,
Так сильно я бажаю залишитись з тобою.
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Моє сонце, моє сонце, моє сонце, ніжне сонце, сонце.
Моє сонце, моє сонце, моє сонце, моє сонце, сонце…
Прозвучали останні акорди і гітара стихла. Шікамару питально поглянув на Темарі, чекаючи якоїсь реакції. Її слова приголомшили його:
— Твоя дівчина, мабуть, дуже щаслива.
— Але в мене немає дівчини, — здивувався Нара.
— Тоді для кого ж ти написав цю пісню? Такі слова просто так не вигадаєш.
— Взагалі-то, я написав її для однієї дівчини, яка мені дуже подобається, — вирішив ризикнути хлопець. — Тільки навряд чи вона мене послухає.
— Та и що! — скочила Темарі. — Та жодна дівчина не встояла б проти такого. Ти просто повинен їй у всьому зізнатися!
— Ти впевнена?
— Абсолютно!
— Що ж, — посміхнувся Шікамару. — Все одно я колись мав це зробити. Темарі, цю пісню я написав ДЛЯ ТЕБЕ.
Та отетеріла. Для неї? Вона не могла в це повірити. Шікамару, для неї… це неймовірно!
А Нара тим часом дивився на неї і згадував, як він у неї закохався, як після повернення з Суни вона не йшла з голови і з’являлась у кожному сні, як із завмиранням серця згадував кожні зустрічі. Саме тому він вирішив написати цю пісню і саме для неї.
— Темарі, — сказав він, — ти мені дуже подобаєшся. Я хочу запросити тебе на побачення, хоча б на одне. Ти ж не відмовиш мені, сама сказала.
Дівчині нічого не залишалось, як погодитись. Та і як можна було відмовити після такого? Про цей вечір вона не пожалкувала і навіть дозволила себе поцілувати (на першому ж побаченні!), а потім погодилась продовжити стосунки. Вона нарешті могла відчути себе коханою.
А небом плило пухнасте серце, яке на сонці, яке зникало за обрієм, здавалось рожевим…
Назва: Пісня для тебе
Автор: ksanka
Фендом: Наруто
Жанр: романтика
Рейтинг: PG
Розмір: міні
Статус: закінчений
Пейрінг: Шікамару/Темарі
Від автора: це сонгфік. Рекомендується читати під пісню групи Серцевий напад - Моє сонце
Короткий зміст: навіть генії стратегії інколи пишуть пісні..
Шікамару брів абсолютно пустою вулицею. Суна зустріла шанобі безхмарним небом, і хлопець щиро сумував за рідним селищем. Казекаге зараз ознайомлювався з листом від Хокаґе і попросив зайти пізніше. Тож у генія виявилось десь дві вільних години, і він вирішив прогулятися.
Селище здавалось безлюдним, та й не дивно: здіймався вітер, який кидав пісок прямо в очі, розумні люди давно поховалися в домівках. Минали будинки: коричневі та бурі, подекуди темно-вишневі, але всі круглої форми з круглими вікнами, в яких інколи з’являлися зацікавлені обличчя місцевих дітлахів та здивовані дорослих, які не розуміли, чому цьому чужинцю не сидиться в готелі у таку погоду. Шікамару і сам не розумів. У кімнаті, що йому надали, він не знаходив собі місця, а назовні стало ще гірше: життя здавалось зовсім пустим і непотрібним. Задумавшись, хлопець уже впритул підійшов до скель і автоматично почав підійматися по непримітних сходах, кимось спеціально зроблених у твердій породі. Червоне небо наче закликало йти сюди, адже захід сонця ближчав з кожною хвилиною, а у такі моменти звідси можна було побачити неймовірно прекрасні краєвиди, яких більше ніде нема.
Все вище й вище підіймався Шікамару, але сходинки ніяк не кінчались, він навіть знічев’я почав їх рахувати. На рахунку 103 вони скінчились. Очам хлопця відкрилась альтанка з піску, в якій сиділа Темарі. Світле волосся дівчини було незвично розпущене, блискучим золотом розвіював його вітер. Нічого не помічаючи, вона вдивлялась у далечінь і щось тихо наспівувала, чарівна мелодія змушувала прислухатися до пісні:
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Шікамару стояв, мов зачарований, і тільки вітер
Що сипонув піском в очі, змусив згадати, що кожен має право побути насамоті, і не слід порушувати такі «зустрічі з собою».
Невдовзі Шікамару покинув Суну, та у вухах ще досі лунали ті рядки, а разом з ними й не виходила з голови Темарі…
Темарі нарешті вдалося знайти тиху вуличку у занадто гамірній Коносі. Відповіді Хокаґе на листа Ґаари доведеться чекати десь день, тож часу подумати над своїм життям було вдосталь, тим паче було над чим. Останні два роки їй просто не дають проходу хлопці і чомусь вважають, що вона повинна у них закохатися. Дурні! Та хіба вона їм рівня? З такими тюхтіями, як вони, Темарі нізащо б не згодилась піти навіть на одне побачення. І всі, як один, егоїсти — бачиш, який я крутий та гарний, тож ти повинна належати мені. Та хоч би один зробив щось для цього: написав вірша для неї чи пісню, або хоча б щось гарне подарував. Але ні, піклуються тільки про себе. Темарі згадала свою коротеньку пісеньку і всміхнулась до себе: ці рядки зігрівали її душу впродовж багатьох місяців, і вона навіть уявляла, як їй хтось їх заспіває. Та ні, це не уява, десь справді співають її пісню! З даху одного з будинків лунав чийсь приємний і такий знайомий голос. Темарі вмить опинилася в тому місці і з подивом впізнала Шікамару, який від несподіванки припинив грати на гітарі та співати.
— Звідки ти дізнався про мою пісню? — гримнула дівчина і пильно поглянула йому в очі.
— Випадково почув, — відвів погляд хлопець. — Вибач.
— Та, в принципі, нічого, — заспокоїлась Темарі. — Ти навіть музику склав? Давно на гітарі граєш?
— Ні, два місяці десь. Взагалі, з твоєї пісні я і починав, — усміхнувся Шікамару. — До речі, хочеш прослухати повністю?
— Повністю? — здивувалась вона.
— Так, слухай, — сказав він і заграв.
Полилась чарівна мелодія вступу, а потім Нара заспівав (гарно, але не професіонально):
Так близько ти,
Чую я твій голос,
Чую твоє серце,
Подих у пітьмі.
Так хочу я ніжно доторкнутись,
До тебе пригорнутись,
Забути сірі дні.
Наодинці ми,
Все навкруг стихає,
Все чогось чекає
Від моїх думок.
Наче уві сні,
Всі слова для тебе,
Навіть зорі з неба —
Всі вони твої.
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Темарі сиділа та слухала, мов зачарована. Ще ніколи вона не чула такої прекрасної пісні, пісні від серця, пісні для когось. Вона навіть трохи позаздрила тій дівчині, для якої вона була написана. А Шікамару тим часом продовжував:
Залиш мені свою теплу мрію,
Я її зігрію своїм почуттям.
Теплий вітер снів спогади навіє,
А серце шаленіє і прагне забуття.
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Все, що кажеш ти, ніжним звуком лине,
Солодкі ці хвилини, солодке це життя.
Ніжний погляд завжди переді мною,
Так сильно я бажаю залишитись з тобою.
Моє сонце,
Моє небо, я
Зачаровані тобою.
Мої очі,
Моє серце,
Наші ночі —
Все живе для тебе.
Моє сонце, моє сонце, моє сонце, ніжне сонце, сонце.
Моє сонце, моє сонце, моє сонце, моє сонце, сонце…
Прозвучали останні акорди і гітара стихла. Шікамару питально поглянув на Темарі, чекаючи якоїсь реакції. Її слова приголомшили його:
— Твоя дівчина, мабуть, дуже щаслива.
— Але в мене немає дівчини, — здивувався Нара.
— Тоді для кого ж ти написав цю пісню? Такі слова просто так не вигадаєш.
— Взагалі-то, я написав її для однієї дівчини, яка мені дуже подобається, — вирішив ризикнути хлопець. — Тільки навряд чи вона мене послухає.
— Та и що! — скочила Темарі. — Та жодна дівчина не встояла б проти такого. Ти просто повинен їй у всьому зізнатися!
— Ти впевнена?
— Абсолютно!
— Що ж, — посміхнувся Шікамару. — Все одно я колись мав це зробити. Темарі, цю пісню я написав ДЛЯ ТЕБЕ.
Та отетеріла. Для неї? Вона не могла в це повірити. Шікамару, для неї… це неймовірно!
А Нара тим часом дивився на неї і згадував, як він у неї закохався, як після повернення з Суни вона не йшла з голови і з’являлась у кожному сні, як із завмиранням серця згадував кожні зустрічі. Саме тому він вирішив написати цю пісню і саме для неї.
— Темарі, — сказав він, — ти мені дуже подобаєшся. Я хочу запросити тебе на побачення, хоча б на одне. Ти ж не відмовиш мені, сама сказала.
Дівчині нічого не залишалось, як погодитись. Та і як можна було відмовити після такого? Про цей вечір вона не пожалкувала і навіть дозволила себе поцілувати (на першому ж побаченні!), а потім погодилась продовжити стосунки. Вона нарешті могла відчути себе коханою.
А небом плило пухнасте серце, яке на сонці, яке зникало за обрієм, здавалось рожевим…
Коментарі
Дописати коментар