Гаррі Поттер і загадка різдвяного какао. Розділ 4 [Гаррі Поттер]

Срака-мотика!

Що це в біса було?

Гаррі плюхнувся обличчям в подушку в дорміторію. Якщо перестати про це думати, проблема розчиниться і зникне. Це не його справа. Снейп сам про себе подбає. Кажуть же, що він суперрозумний. Він точно все зрозуміє, помітивши скинуту чашку.

Коли Герміона тоді заявила, що вилетіти зі школи страшніше за смерть, він доєднався до кепкувань Рона. Та нічого смішного в цьому не було. Аніскілечки. Гоґворст став його домом. Страшно уявити, що вчинить Снейп, якщо Гаррі зізнається, що проникнув у професорські кімнати. Його щільно запакують в коробку і відішлють до Дурслів совиною поштою того ж дня.

Ні-ні-ні, цього допустити аж ніяк не можна.

Хлопчик скрутився на ліжку, пригорнувши коліна до грудей. Справжній ґрифіндорець одразу розповів би про злочин, незважаючи ні на що. Усі величали його героєм, і він намагався — жадав відповідати цьому образу. Призначення героїв — долати лиходіїв і розплутувати таємниці третього поверху. Однак правда полягала в тому, що Гаррі ніколи не відчував себе сміливим. Рон без жодних сумнівів згодився стати секундантом в опівнічній дуелі з Мелфоєм, одномоментно розписавшись і за самого Гаррі. Та якби його воля, він би встиг вигадати якусь розумну відмовку й уникнути безглуздого ризику.

Сортувальний капелюх мав рацію. Гаррі хотів довести, що він чогось вартий, втерти Дурслям носа. Але ризикувати понад міру? Ставити присутність в стінах Гоґвортсу на кін? Для цього в нього духу бракувало.

Добре, що він не розповів Рону про свій план слідкувати за Снейпом. Рон би не побоявся розповісти. Він мав родину і місце, куди можна повернутися. Що б він подумав про Гаррі, якби знав, що той збирається змовчати?

Тюхтій. Боягуз. Марнування місця.

Гаррі скотився з ліжка і став на ноги.

"Годі себе жаліти, — сказав він собі. — Мав би пам'ятати, що скигленням нічого не вирішиш".

Витер почервонілого носа рукавом. Може, він і не достатньо ґрифіндорець, однак знав, що мав зробити.

***

Соціальністю Снейп точно не вирізнявся.

Говорив не в справах мало, тримався окремішньо, проводив день у своїх кімнатах чи лабораторії. До домівки професора Гаррі вирішив поки більше не залазити. Зрештою, чоловік-пацюк хотів нашкодити Снейпу потайки: сам на сам він з ним не вийде. Крім того, він мав припускати, що Снейпу про нього вже відомо, оскільки що б він не підсипав у какао, це не спрацювало.

Але в замку чимало зручних місцин, щоб влаштувати пастку чи засідку. Навіть у шкільні будні лишаються коридори й кімнати, якими майже ніхто не користується. А надто в підземеллях. Ніхто не почує крик про допомогу. Ніхто не стане обшукувати темні закутки — а коли стануть, буде вже пізно.

Гаррі ще раз переконався, що мантія його повністю приховує. Він вартуватиме Снейпа таємно. Не настільки він ненавидів професора, щоб проігнорувати замах на вбивство.

А також... хлопчику було цікаво. Він ще ніколи не бачив дорослого, настільки повного суперечностей. Похмурого, словесно жорстокого, напнутого, як тятива лука, що, здається, ось-ось вистрілить. А втім неймовірно... занадто... дуже вже... Якщо чесно, він не міг дібрати слів.

От що. Він ніколи в житті не поставив би Снейпа і какао в одному реченні.

Ось і зараз він по черзі помішував зілля у двох великих казанах, що випаровували болотяний туман і запах протухлих яєць. Не дивно, що професор лишив двері лабораторії відчиненими.

Гаррі сидів біля проходу з самого сніданку. Живіт починав буркотати, нагадуючи, що ще трохи — і він пропустить весь обід. Та якщо Снейп волів морити себе голодом, доведеться це робити і його вартовому. Останні два дні з того випадку нічого підозрілого не відбувалося. Однак Гаррі був певен: варто йому розслабитися, і професора тут же вколошкають. У його житті завжди так велося. Щойно йому починало здаватися, що підступів чекати немає звідки, як він втрапляв у  халепу, що неодмінно закінчувалася синцями, криками й голодними вечорами в комірчині під сходами.

Ні, зі Снейпа зводити очей не слід. Хтозна, які небезпеки вготував для нього вбивця?

От, наприклад, ця змія. Повзе собі коридором, сичить щось загрозливе, можливо, навіть отруйна. Змії, на думку Гаррі, все ж кращі від гризунів, оскільки є їхніми природними ворогами. Та й балакати з ними приємніше, ніж із Дадлі. Але ніхто не застрахований від їхніх укусів. Деякі представники здатні до гіпнозу, і поки їхня жертва стоїть скам’яніла, вони звиваються навколо неї кільцями і душать.

Чекайте-но... Відколи це зміям дозволено пересуватися замком?

— Ссса, — прошепотів до неї Гаррі, скинувши з голови мантію. — Добридень, мем. Я ще раз сильно перепрошую. Але що ви тут робите?

— Мовець! — вигукнула змія. Усі змії щоразу сильно дивувалися, коли він до них говорив. Певно, чарівники нечасто звертали на них увагу. — Тс-се честь для мене. Я виконую с-с-савдання двоногого.

— Завдання? Яке завдання? Звісно, — швидко виправився Гаррі, — якщо ви не проти розповісти, мем.

— О ні, я с-салюбки вам вс-с-се рос-сповім. — Змія виглядала задоволено. Що ввічливіший ти до змій, то прихильніше вони до тебе ставляться. — Я леш-шала у нашій з с-сес-страми норі, с-спала, коли мене начаклував той двоногий. Він мені одрас-су не с-сподобавс-ся: від нього тхнуло миш-шею.

Гаррі не подобалося, куди це веде.

— Двоногий накас-сав мені приповс-сти с-сюди і непомітно вкус-сити с-смердючого двоногого, —  провадила змія далі. — Я не с-сильно хотіла, але с-с нос-сіями чарів с-савшди так. Вони ніколи тебе не відпус-стять, поки не с-сробиш-ш те, що вони прос-сять. А я хочу в тепло, с-спати, — завершила вона з журбою в голосі. Якби могла, то пустила б і сльозу.

Гаррі співчутливо закивав.

— От що, — відповів він, — зробимо так. Ви хочете додому, правильно? Ви облишите завдання, яке вам дав той двоногий, — зрештою, він не мав жодного права турбувати ваш цінний і важливий сон — а я знайду спосіб повернути вас назад до нори. Згода?

— С-с-сгода, — погодилася змія. — Чи мош-шна тим часом на вас-с-с погрітис-ся?

— Емм... — протягнув Гаррі невпевнено. — Гаразд?

Він припідняв мантію, і її холодне тіло скрутилося навколо його живота. Відчуття не з найприємніших. Розмовляти зі зміями — це одне, але носити їх на собі — зовсім іншого роду заняття. Хлопчик зглитнув і обережно підвівся, тримаючи руки зігнутими в ліктях, щоб не торкнутися ненароком плазуна. 

Чого тільки не зробиш заради того, щоб врятувати життя Снейпа! І найсумніше, що той ніколи цього не оцінить.

Та що ж. Тотальна невдячність — це те, з чого складається життя Гаррі Поттера.

***

Ходити напівпорожнім замком під мантією-невидимкою не так вже й складно. Але намагатися навшпиньки знайти в бібліотеці книжку з відповідними закляттями без жодної допомоги так, щоб не потрапити на око невсипущій мадам Пінс, не так-то й просто. Проблукавши даремно пів години між секціями, Гаррі відчув наплив поваги до Герміони, яка завжди знала, де знайти який підручник чи довідник. "Це ж елементарно, хлопці", — хитала головою вона, коли вони верталися з порожніми руками, підводилась, зникала в якомусь із закапелків з забитими шафами і вже за хвилину грюкала на стіл три товсті томи. 

Звісно, він міг би скинути мантію і просто спитати в бібліотекарки, але було б важко пояснити присутність із ним змії. Як вона сама дорогою підтвердила, смертельно отруйної.

Гаррі починав по-справжньому нервувати. І не від того, що на ньому спала небезпечна змія — з цим він уже змирився. Рано чи пізно чоловік-пацюк захоче перевірити результат, коли зрозуміє, що новин про смерть Снейпа від рептилії досі немає. І тоді хтозна, що він вигадає ще.

Думай Поттере, думай. Професор Флітвік казав, що кожне заклинання має закляття звороту або протидії, яке зазвичай пишуть на одній із ним сторінці. Отже, йому спершу потрібно знайти чари виклику змії.

У секції з магічними істотами він надибав лише довідники про різні види плазунів. Малюнки на сторінках сичали й плювалися отрутою, тож гортав він їх дуже обережно, торкаючись лише кутиків. Велетенський Василіск у зацикленому русі перетворював свою жертву на камінь — жодного шансу на втечу для бідолахи. У секції з замовляннями і близько нічого схожого не знайшлось. Що б на це сказала Герміона? "Для початку треба зрозуміти природу закляття і до якої гілки магії воно належить. Лумос, наприклад, не станеш шукати в підручнику із захисту від темних мистецтв".

Він ляснув себе по лобі. От довбень! Це ж трансфігурація. І він уже бачив те, що йому допоможе. Ось воно. "100 необхідних заклять з трансфігурації для Слизеринців". Ідеально.

Гаррі схопив книжку з полиці і сховався в далекому закутку, де мадам Пінс не почує шурхоту сторінок. Змії-змії-змії, де ж ви є?

— Ус-се гаразд? — спитала змія, яка прокинулась від його надмірної рухливості. — Ви с-смош-шете повернути мене додому?

— Так, одну секундочку... — протягнув Гаррі неуважно, бігаючи очима по заголовках розділів. — Ага!

"Серпенсортія — закляття, яке викликає змію з кінця палички. Застосовуйте в дуелях і проти ворогів. Для усунення змії використовуйте закляття Вайпера Еванеска".

Лишалося тільки сподіватися, що воно поверне її до рідної нори, а не закине невідомо-куди.

— Прошу вас спуститися, мем.

Змія чемненько розкрутилася і сповзла на підлогу, даючи хлопчику нарешті вільно вдихнути. Очі її сонно кліпали, голова хилилася додолу. Гаррі осягнув на мить всю несправедливість ситуації: будь-який чарівник міг висмикнути змію з дому проти волі і використати задля власної мети. Цікаво, чи знає про це Герміона?

Гаррі похитав головою. Зараз не час для моральних дилем.

— Вдалого повернення, мем. — Змія нетерпляче кивнула. — Вайпера Еванеска!

Паличка тихо пихкнула, і на місці змії лишився тільки слід чорної димки.

Мінус одна проблема, двісті попереду.

Гаррі обережно оминув стіл бібліотекарки, яка, за відсутності відвідувачів — принаймні видимих — і собі застромила носа до книжки. В лівій руці вона тримала недогризений коржик з родзинками. 

Жодної їжі в бібліотеці, авжеж.

***

У лабораторії Снейпа не виявилося. Це могло свідчити як і про позитивний розвиток подій, так і про негативний. Над казанами досі стояв тонкий димок, тож навряд чи він відійшов далеко. Гаррі вирушив у бік комори для інгредієнтів, сподіваючись знайти його там, однак зустріли його лиш двері під важким замком, який навіть близнюкам Візлі не вдалося зламати. Принаймні поки.

Снейп міг бути будь-де. Гаррі зітхнув і з опущеними плечима поплентався назад. Дорога, здавалося, стала ще непривітнішою. Коридори підземелля, за винятком поодиноких факелів і павутини, були голісінькими, без портретів і розшитих гобеленів. Сірі, як і його настрій.

Епізод зі змією підтвердив його побоювання — Снейпа справді хтось намагався вбити. До цього Гаррі лише грався з цим припущенням, так до кінця й не вірячи, що щось справді станеться. Але тепер стало очевидно, що ситуація вийшла з-під контролю. Треба все розповісти. Чесно й без приховувань. І за потреби благати, щоб виключення зі школи замінили на будь-яке, хоч би й найтяжче покарання.

Наближаючись до повороту, він не одразу запримітив скоцюрблену постать навпроти. Думки хлопчика розривалися між місцеперебуванням Снейпа і майбутнім зізнанням. Тож лише завертаючи, він помітив краєм ока рух палички та ціль, на яку вона була спрямована.

Розмірковувати було ніколи. Гаррі кинувся з усіх ніг назустріч, на льоту скидаючи мантію.

— Обережно, професоре!

Заскочений, Снейп впустив обидва згортки, які тримав у руках. Не встиг він як слід зреагувати, коли Гаррі, який, здавалося, з'явився з повітря, чимдуж штовхнув його поперед себе. Снейп відлетів значно далі, ніж можна було б очікувати від зусиль 11-річного хлопчика. Неконтрольована магія, яку ще не встиг дисциплінувати Гоґвортс, знову прийшла йому на допомогу.

Дивує, скільки всього може статися протягом однієї секунди. Рівно тієї миті, коли Гаррі вітав себе з успіхом, пролунало закляття — і стеля над ним затряслася.

— Бомбарда!

Потужний вибух розірвав каміння, ховаючи під собою хлопчика.

Принаймні він виявив сміливість, гідну справжнього ґрифіндорця, подумав Гаррі перед тим, якого накрила темрява.

Примітка: Цікаво, що ЛОРі "Гаррі Поттера" є суперечність, чи справді Серпенсторія вичакловує тимчасову змію "з порожнечі", чи переміщає цілком реальну змію з іншого місця. (Те саме стосується закляття Авіс, яке викликає малих пташок). Я припустила, що тут працює останній принцип, просто сучасна магічна теорія Британії не може точно відповісти на це питання, оскільки Серпенсторію винайшли в Індії лише в 1987 році. На той час дар парселмови, який би міг допомогти з'ясувати це питання, наскільки відомо британському суспільству, помер разом із Волдемортом, а про інших живих парселмовців, не з гілки Слизерину, нам нічого не відомо. Те, що Герміона була здатна наказати начаклованим пташкам атакувати Рона, натякає, що Серпенсторія також встановлює певний контроль над волею змії. Швидше за все, він нетривалий і залежить від здібностей чаклуна. Коли Мелфой використовує Серпенсторію в дуелі проти Гаррі, він заледве ще здатний керувати закляттям майстерно. Змія, яку він начакловує, кидається в атаку, як і хотів Драко, але перемикає свою увагу на Джастіна Фінч-Флетчлі. Однак цей контроль над змією може легко розбити парселмовець, що Гаррі і робить — змія моментально зупиняється і починає до нього прислухатися. До цього також додаю аргумент, що гілка магії, яка відповідає за вичакловування "з нічого", доволі складна, і багато заклять починають вчити лише на 6 курсі. Однак вичакловування тварин доволі просте, хоча тварини, порівняно з вичакловуванням води чи вогню, — доволі складні істоти, що дає змогу спекулювати, що тут працюють інші принципи.