Листа втрачено! — Пролог [Гаррі Поттер]

Назва: Листа втрачено!
Автор: ksanka (rosava)
Фендом: Гаррі Поттер
Жанри: AU
Персонажі: Гаррі Поттер, Петунія Дурслі, Северус Снейп
Анотація: Що як Петунія ніколи не знаходила листа від Дамблдора? Що вона зробить з невідомим малюком, якого залишили в неї на порозі? Альтернативна історія, охоплює перший рік Гоґвортсу.
Розумний!Гаррі. Добра!Петунія. Ментор!Снейп
Примітка: Фанфік буде паралельно публікуватися англійською мовою на Fanfiction.net. Між версіями можливі невеликі розбіжності, які, я відчула, потрібно зробити.

Пролог

— Ти певен, що залишати Гаррі з ними — хороша ідея, Албусе? — кивнула у бік будинку номер 4  на вулиці Прівіт-драйв Макґонеґел. — Я спостерігала за ними весь день. Ці маґли одні з найгірших людей, яких я тільки бачила. Взяти хоча б чоловіка: його пихатість ще більша за його велитенський живіт.
— Моя люба Мінерво, хлопчик буде в безпеці зі своїми родичами. Не хвилюйся, я залишу листа, в якому все пояснено. Що б ти не казала, ніхто не зміг би лишитися байдужим до Гаррі, прочитавши його. Тим паче, що Дурслі мають сина його віку. Вони неодмінно подружаться. Тільки уяви, як це чудово, що Гаррі матиме брата.
Макґонеґел із сумнівом похитала головою, але вирушила вслід за директором школи чарів та чаклунства. Якщо Албус щось взяв собі в голову, його нізащо не переконаєш.
Ніч стояла на диво тепла, і хлопчик у кошику мирно спав, закутаний по носа у ковдрочку. Принаймні так думали дорослі.

Пронизливий крик його мами досі стояв у нього у вухах. Він розумів, що сталося щось погане, щось дуже-дуже погане. Чорне чудовисько засвітило свою паличку  — але не веселими вогниками, як це робили його батьки, а моторошним зеленим світлом. Гаррі заплакав, та мама не підійшла і не взяла його на руки. Вона лежала на підлозі непорушна.

Вона заснула? Чому вона не прокинеться і не прожене Чорне чудовисько? У всіх книжках, які йому читали на ніч, чудовисько завжди перемагали батьки. Гаррі стало по-справжньому страшно. Він не хотів опинитися в шлунку почвари.
Чудовисько схилилося в нього над ліжком. Схлипуючи, хлопчик заплющив очі, щоб не бачити його блідого обличчя. А потім те щось повторилося. Гаррі злетів у повітря і вдарився о край заслонки. Лоб болів так, що аж в голові паморочилося. Але Чудовисько до нього на підходило. Як і мама чи тато. Він лишився сам, і ніхто не чув його плачу.

***

Світало. Мінерва провела рукою по волоссю Гаррі. З його обличчя вже спали червоні набряки після огляду й зіль Поппі, але за малюком слід було ще поспостерігати, перш ніж віддавати в нову родину. А що як йому стане погано, а маґли не знатимуть, що робити? Вона почувалася жахливо, лишаючи Гаррі самого з незнайомими і явно не найдобрішими людьми. Боже правий, та він втратив своїх батьків лише минулої ночі! Як директор міг так просто повернутися до справ, їй було геть невтямки.
Макґонеґел востаннє поправила листа, сподіваючись, що, як і казав Албус, він розтопить серце маґлів. Час було йти.
— Бувай, Гаррі, — промовила вона. — Я скоро до тебе навідаюся, обіцяю. Бережи себе, янголятку.
Хлопчик крізь напіврозплющені спостерігав, як його тітка Мінні розчинилася в повітрі. Він хотів, щоб вона нікуди не йшла, але сьогодні дорослі чомусь не бажали його слухати. Розчарований у цьому світі й  засмучений Гаррі Поттер заридав на весь голос і викинув папірець,  що лежав у його кошику, геть.
Вітер підхопив конверт і поніс його вниз вулицею Прівіт-драйв.
У будинку номер 4 ввімкнулося світло.